«Моя мати працювала економістом, тому ні у неї, ні у мене не виникло питання щодо обрання майбутньої професії. Так що одного літнього дня після закінчення десятого класу середньої школи № 14 міста Полтави без вагань понесла докумен­ти до приймальної комісії ПНГрТ, а після здачі вступних іспитів пройшла конкурсний відбір на спеціальність «Планування на підприєм­ствах нафтової і газової промисловості». 1986 року із відзнакою закінчила технікум, пра­цювала на виробництві, пізніше продовжила навчання в Полтавському кооперативному інституті. Але... доля розпорядилася так, що у лютому 1998 року я знову опинилася на порозі рідного технікуму із мрією поділитися своїми знаннями з молодим поколінням.

Директор технікуму Кітура Є. М. мене приязно зустрів, уважно вислухав, запевнив, що цінує випускників і обов’язково щось для мене знайде, записав мої дані у свій блокнот, і ми попрощалися. І яким було моє здивування, коли менше ніж за півроку він особисто мені зателефонував і запропонував роботу викладача економічних дисциплін. Мені було дуже приємно, що до випускників залишається таке-ось тепле ставлення. З яким завзяттям усі літні місяці я ходила до обласної бібліотеки готуватися до занять! Ті конспекти, на­писані вручну, пам’ятаю до цієї пори. Можна сказати, кар’єра моя склалася. Після отри­мання другої вищої освіти у ПолтНТУ у 2010 році мені запропонували очолити експлуата­ційне відділення. Тепер ще краще розумію: треба довіряти людям і не боятися давати їм шанс»..