Скільки себе пам’ятаю, від самого малечку і до випуску зі школи мріяла про абсолютно нежіночі професії: хотіла бути космонавтом, пілотом винищувача або хоча б десантником.

І ніколи навіть думки не було, що випадково зайшовши до стін технікуму, я стану студенткою-геологом і знайду професію свого життя.

У 2004 році влітку подала документи до приймальної комісії Полтавського нафтового геологорозвідувального технікуму за спеціальністю «Розвідування нафтових і газових родовищ». Куди я йшла – гадки не мала. Знала лише, що ось відбуду три роки – і піду все ж таки на десантника, бо вже стану більша.

Але ось перше вересня, перша пара і знайомство з куратором Тацій О.О. Пам’ятаю, вона так і сказала «Більшість з вас прийшли сюди випадково, але не втрачайте часу – навчайтеся!»

І ми навчалися! 25 чоловік, 25 студентів-геологів. Якими важкими спочатку були ті роки: перехід від уроків до пар, незрозумілі терміни, купа нових знань і все встигнути занотувати, все зрозуміти і запам’ятати!

З кожною новою парою, з кожним спец предметом прокидалася цікавість: до навколишнього світу, до того, як він влаштований, чому відбуваються ті чи інші процеси, і як це все пов’язано між собою.

Для усіх стала визначальною геологозйомча практика у Криму. Як ми цього усі чекали і готувалися! Старші курси насміхалися з нас і повчали: «Що ви там взяли? А найголовніше?! Взяти мотузку, прищіпки, багато теплого одягу, багато-багато шкарпеток і безсоромно багато згущеного молока!».

Після практики моє життя змінилося, бо вже не думала про зміну професії.

Треба було ще стільки встигнути дізнатися у викладачів, поки є можливість переймати досвід. У 2007 закінчила технікум з відзнакою і вступила до Харківського національного університету ім.. В.Н. Каразіна на геолого-географічний факультет за спеціальністю «Геологія». І як ми пишалися нашими викладачами і нашою рідною alma mater, коли нас на парах в університеті запитували «Ви з полтавського технікуму? Так ви і так все знаєте, у вас гарна підготовка». Ніхто не сумнівався, що якщо ми випускники ПНГрТ – то ми ТОЧНО все знаємо і все уміємо.

Перша робота лаборантом геологічного музею в стінах Полтавського нафтового геологорозвідувального технікуму дозволяла паралельно навчатися в університеті. Після випуску з ВИШу та отримання диплому магістра геології стала викладачем геологічних дисциплін у ПНГрТ, а після реорганізації – ПКНГ ПолтНТУ. І тепер сама маю змогу доводити студентам, що навіть якщо ти прийшов без найменших знань про професію – ти можеш лишитися у ній на все життя! Тому що геолог – це стан душі!