У дитинстві Сергію подобалися математика, фізика, креслення, легка атлетика та дзюдо. Також хлопчика приваблювали БАМ, Ханти-Мансійськ, він мріяв підкорювати гірські вершини та розвідувати земні надра. Цей інтерес підсилювали розповіді старшої сестри, яка закінчила нафтовий технікум та знала багато про життя на бурових у Сибіру та Казахстані. Хлопчик обрав місце для вступу, але бажання вступати на бурове відділення не втілилося в реальність через вік, тому Сергію порадили познайомитися із механікою – серцем бурової.

Студентські роки Сергій Миколайович згадує з усмішкою. Навчальні предмети захопили хлопця – обрана спеціальність не розчарувала. Найцікавішими стали стандартизація, гідравліка, креслення. Юнак із задоволенням брав участь у різних спортивних змаганнях і в олімпіадах з математики займав лише призові місця. З приємним щемом у серці Сергій Миколайович згадує осінні поїздки на сільськогосподарські роботи до колгоспу. Вимогливі викладачі, які знали свою справу, також сприяли серйозному зануренню Сергія у навчання, і через чотири роки досить очікувано юнак закінчує технікум з відзнакою.

І ось вона – омріяна робота! 1998 року молодого випускника направляють на роботу до Опішнянської експедиції глибокого буріння ДП «Полтаванафтогазгеологія». Першим кроком у кар’єрі Сергія Миколайовича стає посада вишкомонтажника п’ятого розряду, згодом він уже механік центральної інженерно-технологічної служби.

Але доля, на жаль, хоча скоріше, як би це абсурдно не звучало, на щастя, підносить Сергію сюрприз – звільнення через скорочення обсягів робіт. І хто знає, як могло скластися його подальше життя, але стежки долі повертають чоловіка до стін першого закладу його професійного спрямування. Щоправда тепер не у ролі студента, а у ролі викладача спецдисциплін. З 20 грудня 1999 року Сергій Миколайович працює в технікумі, з ентузіазмом ділиться набутими на виробництві знаннями та вміннями.

У цей час доля підкидає ще величезний і гарний подарунок – знайомство з Ольгою Володимирівною, яка теж працює у технікумі викладачем української мови. Чи це було кохання з першого погляду, чи симпатії, які стали чимось більшим, історія замовчує. Але факт, залишається фактом, що 22 листопада з’являється нова родина. Через деякий час у сім’ї народжується син.

Сергія Миколайовича поважають усі його студенти – і це не дивно, бо він проводить із ними величезну кількість часу: керує виконанням курсових робіт, дипломних проектів, технічним моделюванням у лабораторії коледжу.

Випускники схвально відгукуються про завідувача механічного відділення. Часто приходять просто у гості: поговорити, порадитися, поділитися своїми професійними здобутками.

Сергій Миколайович – приклад спеціаліста для юнаків та дівчат, бо викладає дуже цікаво і доступно, приклад батька та чоловіка для одружених пар, бо має уже двох діток і обожнює свою родину, приклад вправного господаря, бо має золоті руки та завжди готовий допомогти, а також приклад простої, доброї і чесної людини для громади.