Більшість хлопців приводить у цей заклад далекий гул бурової за селом, а ще магічно притягуюча сила вежі, яка особливо манить до себе гірляндою ліхтарів у нічний час, коли сидиш біля багаття з друзями десь на вигоні або на узліссі, і здається, сяйво ліхтарів - це падаючі зорі, які ось-ось зникнуть у безодні полтавської ночі. Такі відчуття не тільки дають відповідь на питання; «Куди іти вчитись?», а і залишають глибокий слід у формуючій свідомості підлітків, завдяки якому з'являється любов до професії, до людей.

Власне десь таким чином здійснився і мій вибір, коли у червні 1972 року я ледь умовив своїх батьків дозволити мені відвезти документи у ПНГрТ. А з вересня я вже був учнем першого курсу. З великою повагою та любов'ю викладачі технікуму готували техніків нафтовиків, - механіків, - хіміків, - геологів.

Полтавський нафтовий геологорозвідувальний технікуму я закінчив у 1976 р. Зі словами вдячності я згадую своїх викладачів - Пітенько Т.І., Лінніченко Н.В., Савченко В.А., Гриб Н.Ф., Труш І.Я., Лаурус О.І., яких любили та шанували всі студенти, особливо за доброзичливе і поблажливе відношення до них.

Червоною ниткою всього навчально-виховного процесу була єдина мета, про яку говорили всі викладачі майже щодня. «Ви повинні стати порядними людьми і залишатися ними у будь-якому випадку незалежно від обставин». Тоді це не завжди усвідомлювалось так, як хотілось педагогам, але для більшості вихованців технікуму ця наука даремною не була. Слід зазначити, що всі викладачі, без винятку, говорили, що технікум тільки початок освіти, і що необхідно надалі продовжувати навчання у вузах, адже випускники середньоспеціальних закладів у більшості випадків мали перевагу над десятикласниками. І тому шлях здобуття освіти я мав завершити в Івано-Франківську або в Москві, де є нафтові інститути.

Вперше предметно про Івано-Франківський інститут нафти і газу мені розповіли у серпні 1976 році Мар'ян Малинівський та Ярослав Лундяк студенти - п'ятикурсники ГНПФ, які проходили практику в Усинській нафтогазогеологорозвідувальній експедиції (республіка Комі). Мене в цю експедицію направили на роботу після технікуму. Власне Мар'ян та Ярослав завершили формування у моїй свідомості думки про необхідність подальшого навчання і переконали мене, що кращого міста і нафтового вузу немає, як Івано-Франківській інститут нафти і газу. Потім була армія, підготовче відділення і, нарешті, у вересні 1979 року я став студентом Івано-Франківського університету нафти і газу.

Цей шлях був типовим у ті часи для більшості випускників технікуму. Ще на підготовчому відділенні серед студентів нашого факультету я відшукав випускників з ПНГрТ.

Це були хлопці, які закінчили технікум на два роки раніше від мене. Олександр Сидоренко, Андрій Біда та Володимир Мовін добре навчалися і були активними у громадському житті та завжди ділилися враженнями й досвідом, як у якого викладача здавати залік або іспит.

Роки навчання ознаменувалися дипломом з відзнакою за спеціальністю «Буріння нафтових і газових свердловин». Після закінчення вузу займався науковою роботою на кафедрі буріння. З 1986 по 1990 р. - аспірант цієї ж кафедри. З жовтня 1987 р. - плідна викладацька робота.