У 70-х роках минулого століття в Карлівці відкрили геологорозвідувальну експедиція глибокого буріння. І усі хлопці містечка мріяли стати геологами й буровиками. А здійснив цю мрію Володя Кізь, який після закінчення 10-го класу Карлівської середньої школи №4 у 1974 році вступив на бурове відділення Полтавського нафтового геологорозвідувального технікуму за спеціальністю «Буріння нафтових і газових свердловин».

Три роки навчання промайнули дуже швидко і непомітно. Заняття, практики, поїздки в колгосп на збирання врожаю, участь у спортивних змаганнях та різноманітне і цікаве життя в гуртожитку.

Закінчує технікум Володимир Олексійович у 1977 році, і саме в 2017 році він святкує 40-річчя з дня закінчення технікуму і отримання диплому молодшого спеціаліста.

Попереду цікава і омріяна робота. Володимир отримав призначення в Тазівську нафторозвідувальну експедицію помічником бурильника. Працювати доводилося в різних умовах. Влітку – звичайні, а взимку – морози інколи вище 50 градусів. Руки примерзали до бурових труб. А вахту ніхто не відміняв.

Випадково Володимир прочитав оголошення про набір робітничої молоді на підготовче відділення Московського геологорозвідувального інституту. Навчатися було важко, відбір жорсткий, доводилося надолужувати згаяне, пригадуючи шкільні знання. Після успішного закінчення курсів кращих студентів зарахували на денне відділення ВИШу. Інститут закінчив у 1984 році за спеціальністю «Гірничий інженер-економіст». Направлення отримав в Полярно-Уральську геологорозвідувальну експедицію Тюменської області Ханти-Мансійського національного округу. Отже, знову на Північ, знову – в суворі кліматичні умови, але вже інженером відділу праці та заробітної плати.