Денисюк Олександр Миколайович

Вперше я потрапив на бурову хлопчаком молодшого шкільного віку. Оскільки два рідних дядька працювали бурильниками, під час сімейних зустрічей ніколи не обходилось без “буровецьких” розмов та розповідей, що вимальовували яскраві сюжети в дитячій уяві. Слово “бурова” звучало магічно і цей образ гармонічно доповнювався силуетами бурових установок, які на Полтавщині можна було побачити повсюди. Особливо ефектно вони виглядали в сутінках, коли їх освітлювала велика кількість яскравих ліхтарів. Романтика!!! І ось одного разу мені організували таку очікувану екскурсію на бурову. При першому огляді, бурова установка вже не виглядала такою романтичною. І я зрозумів, що за словом “бурова” стоїть тяжка праця. Коли ж від буровиків прозвучало питання: “Ну що, хлопче, прийдеш до нас працювати?” Іншої відповіді ніж “Так” бути не могло!



Мені пощастило, що після закінчення 8 класів, питання де продовжувати навчання в мене не постало. Враховуючи захоплені відгуки старших товаришів про ПНГрТ та дитячу мрію, вибір однозначно було зроблено на користь НАШОГО технікуму, куди в 1988 році по результатах співбесіди я був зарахований на бурове відділення. Наскільки навчання в технікумі відрізнялося від шкільного! Відношення викладачів до студентів як до дорослих людей, стипендія, поїздки до колгоспу - все це створювало ту ауру дорослого життя, до якого прагнуть підлітки. Чого варта лише виробнича практика, коли разом з товаришами чотири доби добиралися до Тазівської нафторозвідувальної експедиції по маршруту Полтава-Салехард-Новий Уренгой-Тазівск- Газ-Сале. Перші робочі вахти, сувора краса заполярного краю та північне сяйво залишили назавжди незабутні враження. А ті знання, що дали нам прекрасні викладачі такі, як Кошельник Т.М., Недобачій С.І., Рудік О.І., Сагайдачний А.П., Бяльський Ю.Я. стали надійним фундаментом в подальшому навчанні та роботі.



©2017 Лабораторія ІОТ ПКНГ ПолтНТУ